Дслідження виявляє системні прогалини між медичною та соціальною сферами, які перешкоджають забезпеченню безперервного маршруту допомоги для людей із втратою функціональної незалежності.
Дослідження фокусується на потребах ветеранів та ветеранок, які не мають сімейних опікунів або не можуть повністю покладатися на родинний догляд. У ньому ми поєднали аналіз національного нормативного регулювання, експертні інтерв’ю, етнографічні візити до закладів охорони здоров'я та вивчення міжнародного досвіду. Такий підхід дозволив розробити конкретні рекомендації для створення інтегрованої моделі догляду, яка базується на реальних потребах отримувачів послуг.
Головна мета цього аналітичного документа полягає у створенні основи для фахової розмови про майбутнє довготривалого догляду. Дослідники наголошують на необхідності відходу від ізольованих інституційних рішень на користь розвитку скоординованої системи послуг у громадах. Ефективна взаємодія медичних та соціальних інструментів дозволить гарантувати ветеранам гідні умови життя та максимальну самостійність.